Користувальницькькі налаштування

Налаштування сайту


література:українські_пам_ятники_на_півночі_чехії

lh4.googleusercontent.com_-enavzql3jne_txprjnbbydi_aaaaaaaaauk_ytwylna8iaq_s288_dsc09801.jpg Подальші пошуки українських слідів на чеських теренах привели нашу пошукову групу на північ Чехії, у міста Ліберець та Яблонне в Под’єштєді. Саме тут у період між двома світовими війнами діяла одна із найбільших українських громад, яку творили різні місцеві організації: «Українське допомогове товариство», «С.У.П.О», філії «УВРС» , «Сокола» та ін. Вони складалися з колишніх вояків УНР, переважно бійців так званої Гірської бригади Української Галицької Армії (УГА), яких наприкінці Першої світової війни було розміщено у таборі для інтернованих у м. Німецьке Яблонне (тепер Яблонне в Под’єштєді).На власні коштицієї української громади було споруджено два унікальних пам’ятники, які збереглися і до наших днів.

Не зважаючи на те, що наша група ретельно підготувалася до пошуків історичних об’єктів, спрацювавши архівні дані та бібліотечні матеріали і діставши вичерпні консультації у відомого мистецтвознавця, пані Оксани Пеленської, пам’ятник у Яблонному в Под’єштєді знайти було нелегко. Після кількагодинного блукання цим безлюдним населеним пунктом та марних спроб дістати якусь інформацію у молодшого місцевого населення, вдача посміхнулася нам у місцевій господі. Саме там пощастило знайти літнього пана, який розповів про закинутий військовий цвинтар за лісом на околиці містечка.

Високий пам'ятник із сірого граніту, верхню частину центральної колони якого вінчає лавровий вінок із булавою та державою, ми загледіли ще здалеку. Тьохнуло серце – це він! Підійшовши впритул, ми зрозуміли, що пошук такого витвору монументального мистецтва був вартий подорожі із Пардубиць до північного кордону Чехії з Німеччиною. Центральна фігура монумента – старий Кобзар – несе велике емоційне і смислове навантаження. Його зажурене обличчя та схилена поза викликали у нас невимовний сум. І не тільки нас: у 1923 р. хорунжий УГА Пилип Гошовський описував власне емоційне зворушення від пам’ятника так: “Дідусь старенький, Кобзар, сидить на сходах пам’ятника, якраз скінчив думу-пісню і слухає відгомону дивних звуків кобзи й дивного шуму дерев” 1). Усі деталі збереглися до наших днів, і, навіть, шум дерев, які ростуть поруч на прилеглому військовому цвинтарі, де від 1918 р. проводилися поховання інтернованих військових, українців та росіян.

Цей пам’ятник на вшанування загиблих вояків УГА було відкрито у 1921 р. на власні кошти українських таборитів. Хронологічно він є першим і одним із найбільших серед військових монументів, відомих на території Чехії. Автором проекту став скульптор, колишній чотар війська УГА, Михайло Бринський, якийу своїй творчості неодноразова звертався до шевченківської тематики. У її ключі виконано центральну фігуру монумента – кобзаря із бандурою, над головою якого вирізьблено тризуб та цитата із поеми Т.Г. Шевченка «До Основ’яненка»: «Слава не поляже! Не поляже, а розкаже, що діялось в світі, чия правда, чия кривда, чиї ми діти…». Обабіч кобзаря на півколонах вирізьблені бойові хрести УГА. На бічній частині пам’ятника розміщено написи чеською та німецькою мовами «Українці своїм полеглим братам». На задній стороні викарбувані імена загиблих, які нам вдалося прочитати із великим зусиллям (див. детальніше на нашому сайті). У 2008 р. на кошти Міністерства оборони ЧР військовий цвинтар за пам’ятником було впорядковано і огороджено: тепер над кожним горбочком височить дерев'яний хрест. Дуже приємно, що і наших героїв та Кобзаря вшановують квітами. Загалом монумент справляє враження доглянутого, видно, що недавно проводилося цементування підмурку. Але імена полеглих на задній частині уже напівстерті й потребують негайних реставраційних робіт.

Після тривалого, але успішного пошуку у Яблонному в Под’єштєді, наш шлях попрямував до Ліберця. Саме тут у 1927 р. на кошти української громади за проектом визначного художника-графікаВасиля Касіяна було споруджено прекрасний зворушливий пам’ятник у суто українському стилі. Це - єдина праця Касіяна в монументальному мистецтві, й художник вирішив її у нетрадиційному ключі. Скульптурна група, що розташована по вертикальній і горизонтальній осі, справляє глибоке емоційне враження. Це напруження досягається контрастом динамічних (вертикальних) постатей одинокої матері з двома дітьми та статичної (горизонтальної) фігури загиблого батька-солдата. Надзвичайною майстерністю позначена проробка кожної деталі монументу: типовий український одяг матері, дітей, форма, зброя та амуніція полеглого солдата Першої світової війни.

lh4.googleusercontent.com_-chqm0whz2oq_txpsqx0-mji_aaaaaaaaav4_mcodp3yvgac_s288_dsc09870.jpgСпочатку пам'ятник був встановлений на високому постаменті з чорного мармуру із викарбуваним написом: “На вічну пам‘ять борцям Української Галицької Армії за волю і добро свого народа, що викинені ворогами з-під рідної стріхи зложили тут свої кости”. Побіля нього було поховано 26 українських військовиків. Але зараз цей монумент стоїть фактично на землі у військовій частині місцевого цвинтаря. Жодної могили земляків поряд, як і жодної квітки… Кам'яна постать матері зажурено дивится на свого чоловіка, що впав у бої за незалежну Україну, а біля неї двійко сполоханих дітей. Ми залишили воякові маленький жовто-блакитний прапорець - його смерть не була марною!

1)
О. Пеленська. Український портрет на тлі Праги, с.
література/українські_пам_ятники_на_півночі_чехії.txt · Востаннє змінено: 2017/09/23 17:12 by memorial